1plus1.tv Про нас

Як ведучі "1+1" святкують Великдень

Ведучий "Сніданку +" Юрій Горбунов родом з Івано-Франківщини, а там Великдень завжди з нетерпінням чекали і ретельно до нього готувалися.
"Навіть у радянські часи, коли я був ще школярем, хтось із родини обов’язково ходив до церкви — освятити кошик з пасками, яйцями. З дитинства Великдень для мене — світле свято. Мама дуже добре пекла паски, дуже смачні. Це ціле мистецтво, я вважаю. Цьому треба вчитися, щоби випічка вийшла такою, як треба. Тому ми з дружиною самі не випікаємо паски. Навіщо робити те, чого не вмієш, і знущатися над продуктами? Ми купляємо готові в дорогих кондитерських, щоби паски були смачні і ароматні".
Натомість крашанки Юра з дружиною обов’язково готують самі. Раніше використовували банальне цибулине лушпиння, а сьогодні — готові наклейки. Як зізнається Юра, на оздоблення яєць у нього йде цілий вечір
Крім традиційного столу, сім’я Горбунових на кожен Великдень намагається приготувати собі якийсь подарунок або поїхати з міста.
"Торік придбали чудові українські сорочки", - ділиться Горбунов. - Плануємо поїхати до батьків, - каже Юра. - Може, ще куди подалі. Звичайно, вранці підемо з кошиком до церкви. Оскільки ми католики, освячувати кошик ходимо на Аскольдову могилу. Викладемо в ньому гарно продукти. Це важливо, щоби кошик виглядав гарно. І покладемо побільше, щоби трохи в церкві залишити".

Колега Горбунова по "Сніданку +" Марічка Падалко давно хотіла поїхати з Києва на вихідні, відпочити. Разом з усією сім’єю вона їде на Великдень у Туніс, тож святкування як такого не буде. "А зазвичай ми ходимо в церкву святити яйця", - каже телеведуча.

Тала Калатай, ведуча "Сніданку з 1+1" чесно зізнається, що церковного посту не дотримується, але розговлятися любить. А оскільки, за словами Тали, приготовану нею їжу не їдять навіть домашні собаки, то максимум, що вона собі дозволяє — це допомогти нарізати салати. Головні ж страви — паски та крашанки — незмінно виходять з-під рук улюбленої бабусі.
"Ми на кожен Великдень, втім, як і на Різдво, їдемо до бабусі. Окрім пасок у неї завжди неймовірно смачні пиріжки з маком та сиром! Їси — і не наїдаєшся. Після її пиріжків я потім дуже довго худну! - сміється Тала. - Обов’язково вранці ідемо всією сім’єю в церкву, святимо паски та яйця, а тоді повертаємося і починаємо пирувати. Після цього можна і в ліс вибратися (бабуся живе у приватному будинку поруч із лісом). Цього року Великдень припав на день народження мого брата, тож у нашій сім’ї буде подвійне свято.

Максим Неліпа, головний прогнозист погоди і дарувальник квартир на "1+1", на Великдень залюбки проводить "яєчні бої" і чекає, коли з церкви повернуться його друзі.
"З дитинства пам’ятаю, як мама варила яйця в цибулиному лушпинні, як ми допомагали їй прикрашати його всіма доступними на той час фарбниками. А потім починалося найцікавіше — "яєчні бої"! ми з сусідськими хлопцями брали крашанки, виходили надвір і билися до перемоги. Пам’ятаю, як повертався з повними кишенями крашанок, чесно здобутих у бою... Сьогодні ми з Томою не надто наслідуємо релігійні традиції, далі фарбування яєць у нас не йде. Але свячена паска на нашому столі завжди є! Просто поряд з нашим будинком є церквушка, в яку ходять наші друзі. Вони там стоять службу, святять паски, а потім, звісно, йдуть до нас у гості. І всім добре.
Завзятий рибалка Неліпа і на Великдень не оригінальничає. І вирушає з сім’єю десь до водички, не забуваючи прихопити улюблений спінінг. "А як же без спінінга? - дивується Максим. - Риболовля — моя пристрасть. А яєчні бої можна провести і з вудкою у руках".

Людмила Добровольська, ведуча ТСН, традиційно відзначає Великдень вдома. Гловний атрибут свята — запах пасок та вимиті вікна.
"В моїй родині Великдень завжди був світлим, радісним, дуже теплим святом. У цей день вдома завжди особлива чистота, пахне пасками, пирогами. Зранку всією сім’єю збираємося за столом, вітаємо одне одного. Це так душевно і весело. Великдень — день особливий, і щоби відзначати його — треба підготуватися. Перш за все — семитижневий піст, під час якого ми очищуємо не лише свій організм, а й душу. Для мене дуже важливо, щоби до Великодня в домі були вимиті всі вікна. Мені завжди подобалося великоднє богослужіння — воно геть особливе, дуже легке і радісне. Цього року Великдень припав на День пам’яті Чорнобильської трагедії. Гадаю, природним буде, як мінімум, згадати тих людей, які в ті страшні дні заступили нас собою... Адже Великдень — свято перемоги життя над смертю.

Ірина Калінська ("Сімейні справи") пасхальні традиції шанує з дитинства. Так її привчила бабуся. Вона брала маленьку Іру з собою в церкву і дівчинка стояла всеношну. Сьогодні Ірина всеношну вже не вистоює, але на вечірню службу завжди ходить. Збирається все сімейство — батьки, родичі, друзі. Святять паски, яйця, а потім їдуть за місто, туди, пройшло Іринине дитинство — в маєток бабусі і дідуся.
"Ми завжди розговляємося дуже рано, з першою зіркою. Це в нас свята традиція. Б’ємося яйцями, їмо буженину, паски. Я, до речі, з дріжджовим тістом і випічкою морочитися не люблю. Мені легше приготувати щось несолодке. Але паску випікаю обов’язково! Через те, що у мене бабуся і дідусь — поляки, святкуємо і православну, і католицьку Пасху.

В родині Анатолія Борсюка, ведучого кулінарного шоу "Смачна країна", великодні традиції не надто наслідують. Анатолій Давидович узагалі більше полюбляє працювати, аніж відпочивати. Але паски і крашанки в родині у цей день завжди є. Більше того, як зізнається Борсюк, деякі знайомі в цей день приносять навіть мацу.
"Ми люди невіруючі і в нас немає традиції пекти паски і стояти службу в церкві. Хоча в дитинстві я з задоволенням спостерігав як мама красить яйця в цибулиному лушпинні. А я розмальовував їх як міг — фарбами, олівцями, наклейками прикрашав. Але ці приготування мали для мене скоріше гастрономічний та естетичний аспект. Втім, як і зараз. Що ж до духовних речей, то я за цим не слідкую".
Паски на столі Борсюків з’являються просто — їх або приносять численні знайомі, друзі та родичі, або, в крайньому випадку, дружина Олена купує в магазині.
"В магазині не дуже смачні, - визнає Борсюк. Хоча гарні, оздоблені. Я дуже люблю у неділю вранці попиту чайку з паскою. А тоді йду гуляти в Гідропарк, блукаю лісом і бігіто думаю. Мої дівчата зі мною не ходять, у них рефлекс спрацьовує — якщо природа, то треба десь сісти і щось їсти-пити. А просто ходити вони не хочуть. Але я не повторюватиму помилок комуністів і не виступатиму проти Пасхи. Тому залюбки і щиро вітаю всіх, хто вірує, з цим світлим святом! Гадаю, віра, може, й не одразу, але покращить людську породу. А ми, невіруючі, постараємося її не зіпсувати.

Для Анни Безулик, автора і ведучої програми "Я так думаю" Великдень із самого дитинства — це дивовижне, світле свято. "Це смачнющі бабусині пироги, паски, крашанки, - усміхається ведуча. - Я завжди чуйно ставилася до цього дійства, хоча й не усвідомлювала, як і більшість з нас, вихованих в комуністичних традиціях, всієї духовної глибини і значущості цього свята".

Дідусь Юрія Макарова був священиком, тому в його родині, природно, завжди приділялася належна увага Великодню та Різдву. У дитинстві, за словами Макарова, він більше любив Пасху. Адже Великодень супроводжували сонце, весна, перша трава, гарні крашанки, смачнющі сирна та випечена паски.
"В мого діда був зошит, який завела ще його мати в Олександрівці, тепер Запоріжжя, десь як раз років сто тому. Рецептами важко користуватися: всюди вказані фунти та золотники, доводиться з калькулятором перераховувати в кілограми і грами. Щороку напередодні Великодня зошит витягали, уважно перечитували. Рецептів багато, їх порівнювали, але з року в рік , здається, обирали ті самі. Випікати паски довіряли бабусі. Сирну паску дідусь робив сам. Яйця красили всім сімейством.
Фарбувати яйця — найпростіше. На відміну від сусідів, у нас вдома для цього ніколи не використовували цибулине лушпиння, фарбували лише харчовими фарбами. Зараз вони є в продажу, їх з Польщі везуть. Тоді нам надсилали з-за кордону численні родичі. Єдиний секрет фарбування яєць: занурювати їх у фарбу гарячими, додаючи оцет, а тоді протерти сукниною, вмоченою в олію.
Сирна паска — страва в нас геть забута, судячи з того, що "паскою" зветься випечка. Колись паска, як і випічка, готувалася в кожній хаті. Існувало мистецтво різьблення форм для пасок — дере’яних, куди вкладалася під прес сиркова маса. Дитячі пасочки — єдиний відгомін тих часів.
Готується сирна паска так: 10 яєць розтерти з двома склянками цукру, додається 250 г вершкового масла, 1 кг сиру і 400 г сметани. В посудині з товстим дном ця маса ставиться на найповільніший вогонь і безперервно помішується протягом півгодини. Під кінець додається ваніль, півсклянки попередньо замоченого, очищеного від шкурки і подрібненого ножем ( а не теркою!) мигдалю, стільки ж родзинок або цукатів. Родзинки та цукати перед цим треба обкачати в борошні. За наявності форми паску вдасться викласти на таріль у вигляді пірамідки.

Марина Кухар (ТСН) традицій не порушує і Світлу неділю зустрічає в сімейному колі в бабусиному домі.
"На два свята - Різдво і Великдень - ми збираємось всією великою сім’єю у бабусі в Закарпатті. Після служби у церкві, за стіл сідає майже два десятки людей. З великоднього кошика дід дістає освячені вино, паску, ми вітаємо один одного і радіємо, що можемо бути разом. Цього року традицію не буду порушувати - поїдемо до бабусі".
Марина зізнається, що на кухні виступає лише як помічниця головного кухаря — бабусі.
"Все готує старша жінка в сім’ї, а ми їй тільки допомагаємо. Головна страва на Великдень - паска. На Закарпатті їх не роблять солодкими, як тут. Це смачний домашній хліб, випечений у сусідській печі. Ще є такий цікавий звичай - за тим, як паска вдалася, роблять прогнози на цілий рік. Якщо підсіклася - це коли скоринка тріснула - значить, хтось в сім’ї одружиться. Якщо рівна і гладка - значить і рік буде такий же. Зазвичай, після того, як бабуся цілу ніч чарує коло паски - вона виходить гарною - то й поганих прогнозів і не буває".

У сім’ї Ігоря Кондратюка традиції Пасхи не існує, але теща та сестра дружини зазвичай печуть паски, а крашанки купують. Цьогоріч 26 квітня ведучий та продюсер може взагалі провести не в Києві. Справа в тім, що з 1986 року Ігор грає в команді "Що? Де? Коли?" Андрія Козлова. І 19 квітня у них чергова гра. "Якщо виграємо, то наступна гра відбудеться 27 квітня, а це означає, що я буду в Москві, а сім’я — в Києві", зазначає він.

Як згадує Ілона Довгань (ТСН), в дитинстві вони завжди святкували Великдень у бабусі. "Тоді це все приховувалося, не афішувалося, але бабуся дотримувалася всіх правил, - розповідає ведуча. - Я пам’ятаю ці паски з дитинства. Зараз ми з батьками намагаємося зібратися всією сім’єю. Діти мають приїхати до батьків. Сестра ходить святити паску. Цього року хочу поїхати до батьків — уже домовилися, що з’їдемося. Мені подобається мамина паска — з родзинками, оздоблена. Вона довго не черствіє. Від бабусі залишилась традиція ходити з пасками до хрещеників, обмінюватися пасками та яйцями.

Ольга Герасим’юк: "Наша сім’я традиційно зустрічала Пасху ще з тих часів, як на Світлу неділю в нашому місті всіх виганяли на суботник. Обов’язково треба було чистити вулиці, підмітати — щоб ніяких світлих думок у цей день про душу! Наша бабуся вносі вставала до тіста — вона пахло на весь дім ваніллю, вилазило з макітри. Для найменшого в сім’ї пасочка пеклася в кухлику. Я ніколи цього не забуду. І вже наша сім’я готує кошики, з якими ми підемо вночі в подільську церкву і будемо стояти, молитися, і чекати, коли в обиччя бризне вранішня свята вода. Зазвичай ми ходимо в церкву Миколи Набережного на нашій вулиці. На вулиці, де ми живемо, 4 церкви, і коли з них повертаються вночі люди з запаленими свічками, здається, це вогняна ріка. Може, як раз та, що зникла півтора сторіччя тому — Почайна (ми живемо на Почайнинській), в якій хрестили русичів. Обожнюю це свято!