1plus1.tv Кінопроекти

Ця станція відкривається лише раз на рік. У новорічну ніч. Лише коли на зміну одному року приходить інший, вмикаються її ліхтарі, відчиняються двері у дивовижний світ музичної феєрії, і на пероні з'являються радісні, веселі обличчя овіяних святом людей. Лише в новорічну ніч по цих рейках починають їздити електрички, і лише в цей дивовижний час пасажирами "Метро" стають найпопулярніші українські виконавці минулого й теперішнього. Напередодні Нового року на станцію "Музична" з усіх куточків країни прибувають потяги з найзнаменитішими фігурами нашої естради. Правда, ця підземка має вигляд модного клубу, де суперсучасний дизайн ефектно поєднується із софітами "під сімдесяті" і ретро-світильниками на стелі. Така атмосфера цілком влаштовує нового начальника станції, в образі якого постає улюбленець київської публіки Олексій Вертинський. Колишній працівник шоу-бізнесу, він запрошує своїх друзів-зірок відсвяткувати Новий рік на його станції. Але за умовами: по-перше, співаємо лише перевірені часом, найулюбленіші українські хіти, а по-друге, на сцену виходимо лише по двоє – представники старшого покоління виконують славетні пісні разом з нинішніми естрадними знаменитостями.

Святкова історія починається майже як у "Карнавальній ночі". Тільки навпаки. На станцію київського метрополітену під назвою "Музична" призначають нового начальника, який, виявляється, раніше працював продюсером у шоу-бізнесі. Звісно, він жадає змінити стиль роботи колективу, а оскільки на носі Новий Рік, вирішує перетворити станцію на шоу-атракціон. Використовуючи давні зв'язки, начальник запрошує до себе Ані Лорак з Миколою Мозговим, Славка Вакарчука й Ніну Матвієнко, Гайтану і Павла Дворського, Олену Вінницьку з Володимиром Гришком, а також Таїсію Повалій та Руслану у товаристві «Кобзи». Виконуватимуть вони найкращі пісні української естради останніх десятиліть, що представлені в новому, сучасному вигляді, але зі збереженням найкращих традицій – "Рушник", "Два кольори", "Край, мій рідний край", "Водограй", "Києве мій"... Пасажири стануть глядачами, хором і танцюристами. "Я прагнув реалізації цього проекту три роки, - розповідає режисер Віктор Придувалов. – Усі пісні, які тут звучать, – пісні мого дитинства, і я довго мріяв з'єднати їх із сьогоднішнім днем, зробити сучасними. Це був досить важкий процес, бо в усіх виконавців свої "таргани", і боротися з ними було досить важко".

"Хто міг подумати, що "Стожари" звучатимуть майже через три десятиліття по-новому? І що ми будемо співати з Гайтаною?! – питає Павло Дворський. - Це свято пісні переросте в єднання молодих і справжнього естрадного Олімпу. "Метро" - справді шлягерний проект. Оригінальність української пісні – в її глибокій мелодійності. В образності. У коханні. Вірю в нові пісні і в нових виконавців. І в те, що нас слухатиме весь світ, як слухали "Боні М". А Гайтана, яка раніше не співала українських пісень, розповіла, що дуже хотіла заспівати "Стожари" так, щоб це сподобалося авторові – Дворському.

Для кожної пісні повністю міняється художнє оформлення майданчика. Для пісні у виконанні Ані Лорак і Миколи Мозгового, де "...біда не в тім, що свище вітер лютий..." вибрали жовті тканини, а створення гарячої атмосфери пристрасті передали прийомом "зйомка крізь вогонь". За словами музичного продюсера Дмитра Климашенка, це був один із найкомфортніших записів, бо Мозговий дуже поважає творчість Лорак, а та, зі свого боку, схиляється перед Мозговим. Спеціально для дуету Ассоль і "Mad Heads" увесь простір трансформували в нічний клуб з оригінальним освітленням. Лідер групи "Океан Ельзи" Славко Вакарчук із Ніною Матвієнко самі знайшли одне одного й виступили з ініціативою відтворити модернізований варіант "Мальв". "Водограй" дістався Руслані й "Кобзі", а Кузьма зі "Скрябіна" і Микола Гнатюк склали дуже модний дует "Смерека". Наймасовішою сценою проекту (після фінальної) став "Водограй", де задіяні вісім музикантів оновленого легендарного колективу "Кобза" і Руслана Лижичко разом зі своїм балетом. Цікаво, що "Водограй", як і "Червона Рута", раніше вважалися самодіяльністю. Група "Кобза" - не перший виконавець "Водограю", але саме в їхньому виконанні пісня з'явилася на першій в Україні довгограючій платівці.

Коли Олені Вінницькій сказали, що їй належить записувати "Києве мій" із солістом Національного театру опери й Метрополітен-опера Володимиром Гришком, вона сказала: "Ого-го! Як же я співатиму? Це ж світова зірка!". Але продюсери переконали співачку, що головне тут – не рівнятися на оперний діапазон Гришко, а заспівати у стилі Олени Вінницької. Бути собою. Поєднання оперної музики і поп-року виявилося дуже неординарним. Та й зовні проект дуже ефектний. Олена красувалася в шапочці з лиси, для Миколи Гнатюка підібрали білий льняний костюм з красивою вишивкою на спині і «кашкетик». Кузьму одягнули в вишневі брюки й зелену шовкову сорочку, але насилу знайшли йому взуття 46-го розміру. Для Ані Лорак зшили костюм у японському стилі, такий собі плащ-кімоно з великими рукавами. "Mad Heads" хоч і виступили у своїх костюмах, але поки готувалися до виконання "Край, мій рідний край" разом з Ассоль, переміряли в костюмерній все, що бачили – від старечих капелюхів до міліціонерського костюма Віктора Андрієнко.

У Віктора Придувалова, який за останні п'ять років жодного разу не спускався в метро, своєрідне уявлення про метрополітен. Але, мабуть, воно збігається з баченням художника-постановника (Пітер Style), з яким екс-кліпмейкер працював над мюзиклом "Алі-Баба і сорок розбійників". "Наша станція – дарунок мерові міста, - сміється режисер. – Ми відкрили четверту лінію". Але діє вона лише в Новий рік.