| |
Коханню підвладне все... Але тільки якщо Кохання справжнє. У далекому 1900 році мешканці невеликого московського двору збираються на зустріч Нового року і нового століття. Серед них і швачка Настя, і красень-князь Рєпнін, і офіцер Павло Куратов, і жандармський ротмістр Жорж Надєїн. Вони мріють про щастя, про кохання, про все хороше, що подарує їм майбутній рік і життя. Але реальність готує для них суворі випробування, коли вижити можна лише пам'ятаючи про обов'язок, честь, вірність і любов. І хто знає, як склалося б життя трьох вірних друзів у ті суворі та непередбачувані роки, якби не оберігала їх вища сила - Кохання вірних і відданих жінок.
Тільки-но з'явившись у телевізійному ефірі, телефільм почав упевнено завойовувати аудиторію, залучаючи романтичні серця до бурхливих і дивовижних подій, які тривають ціле століття. Дія фільму починається на порозі зустрічі ХХ століття, в передноворічній метушні тихого московського дворика на Пречистенці. До речі, спочатку сценарій Людмили Гладунко і письменника Владислава Романова так і називався "Тихий московський дворик". Але знімальна група довго не могла знайти в Москві відповідне місце для зйомок, адже в одному дворі мають розгортатися події з 1901-го по 2001 рік! І коли команда режисера і актора Бориса Токарева знайшла в самому центрі столиці, на Пречистенці, дворик, який практично не змінився з початку минулого століття, назву серіалу поміняли. У знайдений двір запустили гусей, курей, і в квартирах поселили головних героїв серіалу. Всіх їх чекають важкі випробування, пов'язані як з їхнім особистим життям, так і революційною долею країни. А поки вони всі зустрічають Новий рік, не здогадуючись про те, що їм приготували Мойри.
На відміну від досвідченої знімальної групи, в якій, крім режисера Бориса Токарева і його дружини Людмили Гладунко, задіяний оператор "Звичайного дива" і "Покровських воріт" Микола Немоляєв, виконавців головних ролей шукали серед "незамилених" осіб. Кастинг пройшли сотні молодих акторів, студентів і недавніх випускників театральних інститутів. На думку режисерів, вони вибрали справжніх майбутніх "зірок" - Анну Козючиц, Олександра Волкова, Олександра Єфимова, Ольгу Погодіну, Олексія Макарова. Навіть для постановника знайшлася роль: Токарєв утілить на екрані одну з головних фігур картини - старого князя Рєпніна. "Ми свідомо робимо наш фільм у класичному радянському кіностилі, - розказує режисер. - Докладно, без вивертів та фіг в кишені. Ніяких спецефектів! Якщо у мене в кадрі горить двоповерховий будинок, то він насправді горить. Коли ми його побудували і потім самі ж спалили, у мешканців Пречистенки був шок. Але ми у фільмі спираємось на інше - на людські стосунки".  | 
|