1plus1.tv Архiв серiалiв

Бій з тінню… Бій з уявним супротивником... Боксерський термін, який в житті наповнюється реальним і водночас містичним змістом. Свою долю можна запланувати, та не можна передбачити. Для молодого, та вже відомого спортсмена Артема Колчина призначений бій – це шанс завоювати собі чемпіонський титул. Для його "хрещеного батька в боксі" Валієва – нагода повернутися у світ великого спорту. Повернутися з тріумфом. Однак бій закінчується зовсім не так, як хотів Валієв, і не так, як розраховував Артем. Напівсліпому боксеру доводиться продовжувати битву вже поза рингом, на вулицях міста. І не за славу, а за життя, за дружбу, за кохання, за справедливість.

Солдати мріють стати генералами, актори – зірками, боксери – чемпіонами. Логічно. Проте успіх найчастіше супроводжується не лише лаврами, але і постійними спробами довести, що ти чогось вартий. На думку режисера Олексія Сидорова, його "Бригада" та її успіх взагалі були авансом. А чи є такий тріумф випадковістю чи закономірним результатом майстерності, доводить лише другий фільм. Ним, як відомо, став вельми грамотний і видовищний бойовик із дуже вдалою назвою "Бій із тінню" - фільм, що склав конкуренцію за касовими зборами "Турецькому гамбіту" та "Нічній варті". Оцінки глядачів продемонстрували, що аванс було видано в надійні руки. Хоча Сидоров відмовився робити "Бригаду-2" та погодився трансформувати свою кінострічку в чотирисерійну телевізійну версію. Отже, в ефірі "1+1" Артем Колчин знов натягне рукавиці і вийде на ринг вже в серіальному варіанті "Бою із тінню".

Серіал не відрізняється від оригінальної картини акторським складом, стилем викладу та й самою історією молодого боксера, від якого на самісінькій вершині його спортивної кар'єри відвертається доля. Однак до багатосерійного телефільму включено багато фрагментів, які не увійшли до кіноваріанту, сюжетні лінії тут опрацьовані детальніше, повніше розкриті психологічні мотивації вчинків головних і другорядних дійових осіб. І ще – більше часу й уваги приділено самому боксу, адже в контексті фільму він представлений лише перші 20 хвилин до моменту осліплення головного героя.

"Важко сказати, чим я сподобався режисеру, - згадує свої проби виконавець головної ролі Денис Нікіфоров. - Кажуть, схожий на легендарного боксера Костю Дзю". Перші шість місяців перед зйомками колишній актор "Табакерки" провів у невеличкому залі на "Мосфільмі" в тісному контакті з тренажерами і грушею. Його навчанням керували знаменитий коментатор боксерських боїв Володимир Гендлін і його син Дмитро – професійний боксер. Гендлін навіть потім у фільмі знявся у звичній для себе ролі коментатора боксерського поєдинку. Коли актору знадобився спаринг-партнер, ним став каскадер і боксер у минулому Олег Борисенко. Вже за 10 днів до початку зйомок приїхав чемпіон з кікбоксингу Реджі Редвуд, що зіграв роль суперника Колчина – Ларрі Палмера. "Коли американці приїхали до нас на майданчик, такі всі круті, пихаті, - розповідає Олексій Сидоров, - то сказали, що в нас усе виглядає на 15 мільйонів доларів. А під кінець зйомок вибачилися: "Хлопці, ми помилилися, це виглядає на 50 мільйонів". Це дослівне резюме Ґреґа Томпсона, менеджера голлівудської зірки Джона Еймоса, який знімався у нас. А він —друг чинного великого боксера Джеймса Тоні. Якщо "Бригада" — це минуле, то "Бій із тінню" — день сьогоднішній, - каже Олексій Сидоров. - Я спробував знайти шляхи, актуальні для кожного чоловіка. І один з цих шляхів — фізичне самовдосконалення. Я його розглядаю широко, не просто як "качання заліза". Скажімо, бокс – це передусім благородні ідеали, англійські джентльменські традиції. Мій батько і його друзі є заслуженими боксерами, були чемпіонами області. Тоді не йшлося про мафіозні справи. Та їх поважали, з ними рахувалися, за них було вигідно і престижно віддати дочку заміж. Тобто, був сенс у цьому спорті. Боксер — це шляхетна людина, яка не марнує часу, відчуває своє тіло, свій дух, свою волю. Це одна з версій, за якою кожен може жити краще: займатися спортом, стежити за собою. Це культ майже спартанський, що мені здається дуже важливим саме тепер".

Не найпростішим питанням була проблема головної ролі. Сидоров хотів "свіже обличчя". Він його отримав у вигляді Дениса Нікіфорова – актора тієї ж "Табакерки", де працює і Сергій Безруков. Заради цієї ролі Денис навіть не став подовжувати контракт із театром Олега Табакова. За його словами, йому одного разу пропонували роль у фільмі, який пізніше отримав Держпремію, але тоді його не відпустили з театру, тепер же він не хотів втрачати другий шанс. Режисер, розглядаючи взірці західного кіно, підкреслював, що вітчизняні творці не можуть знімати "спортивні" фільми з тієї причини, що актори не стануть заради цього півтора року займатися спортом, як, наприклад, Віл Смітт для ролі Мохаммеда Алі. Випускник МХАТу Денис Нікіфоров став. Хай не півтора, та рік наполегливих тренувань, спарингів на рингу і поставлених боїв забезпечили йому добру форму. "Він зараз може на ринг виходити!", - переконаний постановник.

Головний бій знімали десять днів поспіль по 12 годин на добу. Все було майже по-справжньому: професійний боксер Реджі Редвуд, удари по рукавицях, по голові і по блоках. Хай удари були не на повну силу, та до кінця третьої години від постійних струсів у актора починала страшенно боліти голова, тому на день йому доводилося приймати упаковку анальгіну. "Мені дуже багато дав навіть не сам фільм, а режисер Олексій Сидоров, - каже Денис. - Після двох років спілкування з ним я став по-іншому дивитися на багато речей. У мені з'явилася безкомпромісність, зникли акварельні тони в сприйнятті життя (сміється): полюбити — то королеву, прогуляти — то мільйон. Льошка в цьому плані – справжній мужик, він живе на сто десять відсотків".